Світлофори

Світлофори застосовуються для подавання видимих сигналів.

За часом застосування відносяться до цілодобових.

На станціях і перегонах в якості основних видимих сигналів використовують­ся світлофори. Сигнальні кольори світлофорів у залізничній сигналізації – зелений, жовтий та червоний. Вони забезпечують чітке сприйняття сигналів, добре розрізняються та легко запам’ятовуються.

З найбільшої відстані видно жовтий колір сигналу, але враховуючи те, що червоний колір більше подразнює сітчатку ока людини та менше спотворюється, його вибрано у якості забороняючого сигналу. Кожен сигнальний колір у світлофорній сигналізації застосовується як один, так і у сполученні. Наприклад два жовтих, жовтий і зелений тощо. Це збільшує кількість сигнальних показань світлофорів, дозволяє регулювати швидкість руху поїздів та найбільш повно реалізувати пропускну спроможність дільниць. Поєднання дозволяючих кольорів (жовтого і зеленого) з червоним не дозволяється. В доповнення до основних сигнальних кольорів у маневровій роботі використовуються синій та білий кольори (його інколи ще називають місячно-білим).

Форма, значність, кольори і розташування вогнів світлофорів, повинні відповідати Інструкції з сигналізації на залізницях України ЦШ/0001 і "Указаниям по применению светофорной сигнализации на железных дорогах РУ-30-80", згідно яких застосовуються наступні сигнальні показання, складені з основних сигнальних кольорів: один зелений мигаючий вогонь; один жовтий мигаючий вогонь; два зелених вогні; два жовтих вогні; два жовтих вогні з них верхній мигаючий вогонь; один зелений мигаючий і один жовтий вогні; один жовтий і один зелений вогні; три жовтих вогні; один зелений і один місячно-білий вогні; один жовтий і один місячно-білий вогні; один жовтий мигаючий і один місячно-білий вогні; два жовтих з них верхній мигаючий і один місячно-білий вогні; два жовтих і один місячно-білий вогні; один місячно-білий мигаючий вогонь; один місячно-білий мигаючий і червоний вогні; два місячно-білих вогні.

Мигаючі вогні поїзних світлофорів повинні мати тривалість горіння 1с, перерви – 0,5с ±20%.

Основні сигнальні показання світлофорів можуть доповнюватися маршрутними покажчиками, зеленими смугами, які світиться (однією чи двома) та світловими вказівниками.

Сигнальне значення світлофору з незрозумілим показанням, або зі загаслими вогнями вважається забороняючим.

Прослідування світлофору з забороняючим сигнальним значенням дозволяється тільки у порядку, який встановлений Інструкцією з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України.

За конструкцією світлофори бувають щоглові, карликові, та такі, що встановлюються на містках і консолях.

Залежно від призначення та місця встановлення світлофори поділяються на:

вхідні – встановлюються з метою огородження станцій з боку прилеглих перегонів, дозволяють чи забороняють рухатися поїздові з перегону на станцію;

вихідні – встановлюються на приймально-відправних коліях станцій і дозволяють чи забороняють відправитися поїздові зі станції на перегін;

маршрутні – встановлювані на станціях і дозволяють чи забороняють поїздові прослідувати з одного району станції в інший;

прохідні – встановлюються на межах блок-ділянок і дозволяють чи забороняють поїздові прослідувати з однієї блок-ділянки (міжпостового перегону) на іншу;

прикриття – встановлюються, як правило, на малодіяльних лініях та під’їзних коліях для огородження місць небезпечних для руху поїздів, таких як: розвідних мостів, сплетень двох залізничних колій, наприклад, в тунелях або на мостах, перетинів залізниць на одному рівні з іншими залізничними або трамвайними коліями і тролейбусними лініями;

       загороджувальні – встановлюються перед переїздами, великими штучними спорудами та обвальними місцями і передають наказ "стій" при небезпеці, яка виникла на них, а також при огородженні поїздів для огляду та ремонту вагонів на станціях;

попереджувальні – встановлюються для завчасного попередження (на відстані гальмівного шляху) про показання вхідних, прохідних, загороджувальних або сигналів прикриття (при автоблокуванні кожен прохідний світлофор є попереджувальним відносно наступного світлофора);

повторювальні – для інформації про показання вихідного, маршрутного та гіркового світлофорів, коли за місцевими умовами видимість основного світлофора не забезпечується;

маневрові – встановлюються в стрілочних зонах станцій і дозволяють чи забороняють проведення маневрів;

гіркові – встановлюються на сортувальних гірках і дозволяють чи забороняють насування складів з парку прийому на гірку та їх розпуск;

локомотивні – встановлюються в кабіні машиніста і попереджують про покази колійного світлофора, до якого наближається поїзд та дозволяють чи забороняють поїздові слідувати перегоном з однієї блок-ділянки на іншу.

На дільницях з тепловозною тягою застосовується автоблокування постійного струму із змішаною системою електроживлення (основне – від лінії живлення автоблокування, резервне – від акумуляторів). З метою економії електроенергії, головним чином у режимі резервного живлення, у цій системі прохідні світлофори нормально не світяться, а засвічуються тільки при в’їзді поїзда на блок – дільницю, яка розташована перед світлофором. Із 1973 року проектуються та приймаються в експлуатацію системи автоблокування тільки з сигнальними вогнями світлофорів, які нормально світяться. Виняток становлять сигнальні вогні наступних світлофорів, які нормально не світяться:

–  повторювальні;

–  загороджувальні;

–  попереджувальні перед загороджувальними світлофорами;

–  прохідні на одноколійному і двоколійному автоблокуванні з постійно діючим двостороннім рухом за показаннями прохідних світлофорів у невстановленому напрямку;

–  переїзні (переїзні світлофори з місячно-білим вогнем при вільній дільниці наближення (відсутності поїзда) нормально світяться білим).

Станційні вхідні, вихідні, маршрутні, маневрові та гіркові світлофори у нормальному стані закриті і на них горять забороняючі вогні. На прохідних світлофорах автоблокування нормальне показання є дозволяючим, тобто при відсутності поїздів на них горять зелені вогні.

На станціях, розташованих на двоколійних лініях з автоблокуванням, на пульті чергового по станції може передбачатися кнопка "Автодія" для переведення станційних сигналів у режим автоматичної дії. Черговий по станції, при необхідності, може встановити маршрут наскрізного пропуску поїздів головною колією та перевести станційні світлофори на автоматичну дію. Після цього вхідний і вихідний світлофори працюють як прохідні світлофори автоблокування, автоматично змінюючи сигнальні показання після проходження поїзда, а їх дозволяюче показання є нормальним.

Сигнали прикриття застосовуються для огородження місць, небезпечних для руху поїздів, наприклад, при пересіченні на одному рівні залізничних колій з іншими залізничними коліями, трамвайними коліями тощо. У якості сигналів прикриття застосовуються двозначні світлофори, якими подаються сигнали: один зелений або один червоний вогонь. Нормальне показання таких світлофорів встановлюється наказом начальника залізниці.

Відповідно до вимог ПТЕ покази вхідних і прохідних світлофорів, а також світлофорів прикриття на прямих ділянках колії повинні бути вдень і вночі виразно видимі з поїзда, який до них наближається, з відстані не менше 1000 м. На кривих ділянках колії видимість цих сигналів може бути знижена до 400 м, а у виняткових випадках (гори, глибокі виїмки) до відстані 200 м. Сигнали вихідних та маршрутних світлофорів з головних колій станції і ці ж сигнали з бічних колій повинні бути видимі на відстані не менше 400 м, а сигнали маневрових світлофорів – на відстані не менше 200 м.

На видимість сигналів впливає статична система і конструкція світлофорів. Карликові світлофори економніші, вимагають менших габаритів для встановлення, проте їх видимість гірша аніж щоглових, тому карликові світлофори застосовуються, в основному, як маневрові та вихідні на бічних коліях станцій.

Крім цього, на деяких залізницях ще збереглися семафори (від грецьк. σήμα – знак, сигнал і φορός – "несу"), які складаються із щогли , закріплених на ній рухомих одного чи кількох крил (або дисків)  та сигнального приводу (лебідки з гнучкою тягою, що може бути включена до механічної централізації). На щоглі встановлюються ліхтарі, а з крилами зв'язані світлофільтри. Сигналами є певне положення крил (удень) та відповідний колір світіння ліхтарів (уночі). Для контролю положення семафора з боку станції (поста управління) можуть використовуватись додаткові контрольні ліхтарі.

Семафор з одним крилом подає такі сигнали:

Крило опущене горизонтально; Червоне світло – Стій!

Крило підняте під кутом 135°; Зелене світло – Шлях вільний.

Семафор з двома крилами застосовують на станціях, де поїзди можуть прийматися на бокову колію чи прямувати на відгалуження.

Верхнє крило опущене горизонтально; Нижнє піднято вертикально (сховане за щоглу); Червоне світло – Стій!

Верхнє крило підняте під кутом 135°; Нижнє піднято вертикально (сховане за щоглу); Зелене світло – Шлях вільний. Поїзд прямує головною колією.

Третє крило і третій жовтий ліхтар можуть вказувати на додаткові обмеження (наприклад, неготовність маршруту для проїзду в інший район станції).Обидва крила встановлено під кутом 135°; Світло зелене вгорі, жовте нижче – Шлях вільний. Поїзд слідує на бокову колію (або з бокової, чи на відгалуження) з відхиленням на стрілочних переводах, швидкість обмежено.

Існують також попереджувальні семафори. Вони не мають забороняючих сигналів, а тільки попереджують про обмеження (сигнал наступного головного семафора). Наприклад, піднятим догори жовтим диском – про наближення до закритої ділянки, опущеним під кутом 45° крилом — про зменшення швидкості, тощо.

На залізницях України застосовуються лише семафори з одним чи з двома крилами (вхідні, вихідні, прохідні, семафори прикриття на малодіяльних станціях, не обладнаних електричною централізацією стрілок, та на ділянках, не обладнаних автоматичним блокуванням). В разі використання в якості сигнальних пристроїв семафорів для кожної окремої дільниці вхідні сигнали на станціях повинні бути однотипними: світлофори або семафори. Семафори уже рідко використовуються на залізницях, їх витіснили світлофори.

3.2 Позначення світлофорів:

Усі світлофори мають позначення, при якому для світлофорів, встановлених на станціях, роз’їздах, колійних постах, а також загороджувальних і світлофорів прикриття використовуються буквені індекси, а в позначенні прохідних світлофорів автоблокування на перегонах – цифрові.

Принципова відмінність світлофорів з буквеним від світлофорів з цифровим позначенням полягає в тому, що перші є абсолютними сигналами, проїзд яких при забороняючому показанні не допускається (за винятком встановленого порядку слідування за запрошувальним сигналом, з провідником тощо), а другі є умовно дозвільними, прослідування яких при забороняючому показанні дозволяється (після зупинки та подальшому русі до наступного світлофора з швидкістю не більше 20 км/год. з готовністю зупинитися у разі виявлення завади для руху).

На кожному перегоні прохідні світлофори автоблокування нумеруються, починаючи від вхідного світлофора назустріч рухові поїздів, при цьому світлофорам непарного напрямку присвоюються непарні (1, 3, 5...), а світлофорам парного напрямку – парні (2, 4, 6...) номери.

При обладнанні двоколійних дільниць двостороннім постійно діючим автоблокуванням з прохідними світлофорами до номера прохідного світлофора, встановленого для неправильного напрямку руху, додається літера "Н", або римська цифра, яка означає номер колії.

Станційним світлофорам присвоюються літери "Н" або "Ч" залежно від напрямку руху, причому на вихідних світлофорах додатково цифрою вказується номер колії, до якої відноситься світлофор, а на додаткових вхідних до основної літери додається літера "Д".

У позначеннях маршрутних світлофорів до літери "Н" ("Ч") додається літера "М", до яких можуть додаватися цифри для позначення номеру колії.

Вихідні світлофори, які одночасно є і маршрутними, позначаються як вихідні чи маршрутні.

Маневровим світлофорам присвоюється літера "М" з парним порядковим номером у парній горловині станції та з непарним – у непарній горловині. Переважно номери зростають від горловини до осі станції, але це не є жорсткою вимогою. За вісь, що розділяє парну і непарну горловини станції переважно приймають вісь пасажирської будівлі, а при її відсутності – вісь поста ЕЦ.

Світлофорам прикриття присвоюються літери "НП" або "ЧП".

Загороджувальні світлофори позначаються літерою „З" та цифрою від 1 до 4, а попереджувальні до них літерою „П". Загороджувальні світлофори, які використовуються для огородження рухомого складу на станційних коліях, позначаються літерами „НЗ" або „ЧЗ" та цифрами, які вказують номер колії.

Попереджувальні та повторювальні світлофори позначаються літерою „П" та літером основного світлофора.

Гірковим світлофорам присвоюється літера "Г" з номером колії, якою склад подається на гірку, якщо така не одна.